ЗАДУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задушити. Ранком товариша Кригу знайшли на дворі задушеного за горло (Юрій Яновський, I, 1958, 110); Допитлива людська думка.. була задушена, витравлена (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 164);
// задушено, безос., присудк. сл. Його [есесівця] задушено в кілька рук, сліди від яких запеклися кров’ю на його довгій горлянці… (Іван Ле, Право.., 1957, 199).
ЗАДУШЕНИЙ
Тлумачення слова