ЗАДУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задурити. Суха солома зайнялася враз. Оторопіла і без того знервована, задурена сьогоднішньою сваркою, Катерина метнулася гасити ногами солому (Любов Яновська, I, 1959, 392); Кілька років тому бачив він його заклопотаним, очманілим, задуреним безліччю справ (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 338);
// у знач. прикм. Вона обережно перехрестила його [сина] і на край подушки рядом з його кучерявою головонькою схилила свою задурену голову (Панас Мирний, IV, 1955, 298);
// задурено, безос. присудк. сл. [Зінька:] Заморочено мене, задуреної Одне бачу, що пропаща я навік!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 33).
ЗАДУРЕНИЙ
Тлумачення слова