ЗАДРИ́ПАНИЙ, а, е, фам.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до задрипати. Хата по три дні стояла не метена, ..а на господиню гидко й глянути: сорочка чорна, спідниця задрипана (Михайло Коцюбинський, I, 1956, 26).
2. у знач. прикм. Який задрипався, забруднив чим-небудь одяг, взуття і т. ін. Дивлюсь: неначе ті ягнята, Ідуть задрипані дівчата (Тарас Шевченко, II, 1953, 358); Повна, задрипана й розхристана жінка підкидала безустапку в піч віхті соломи (Мирослав Ірчан, II, 1958, 20).
3. у знач. прикм., перен. Нічого не вартий; нікчемний. — Я не якийсь там задрипаний парубок-шелихвіст, — гордо сказав Клим (Нечуй-Левицький, III, 1956, 332);
// Який майже нічого не має з майна; злиденний. Папок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий (Антоненко-Давидович, Слово.., 1964, 6).