ЗАДО́К, дка, чол.
1. Задня частина (воза і т. ін.); протилежне передок. Прочани поприв’язували вірьовками в’язки сіна на задках повозок і понабивали ним повозки в задках і передках (Нечуй-Левицький, I, 1956, 574); Задок брички; Задок саней.
2. Зменш. до зад 2. — На кого ти готував сіль і різав щетину? На ворога? Ні, на дитячий задок чи спину, бо тобі вже шкода було дати яблука малечі (Михайло Стельмах, II, 1962, 120).
3. рідко. Те саме, що задник 1.