ЗАДЬО́РИСТО, розм. Присл. до задьористий. Хлопець був худий, виснажений, але тримався незалежно. Брудна куделя золотавого волосся стирчала на його голові задьористо (Іван Микитенко, II, 1957, 416); Весело й задьористо почав вибивати дріб барабан (Олесь Донченко, VI, 1957, 373); Юнак задьористо засміявся і відійшов набік (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 399).
ЗАДЬОРИСТО
Тлумачення слова