ЗАДЬО́РА, и, чол. і жін., розм., рідко. Те саме, що задирака. [Роман:] Кажуть, що ваші парубки задьори? [Хведоска:] А вам що до них? (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Люде пили й пили.. — і несміливий робився сміливим, сумний — веселим, а веселий сумним, тихий же — балакливим та задьорою (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 68); Довкола пирснули сміхом. Це ще більше піддрочило задьору. Він тигром ощирився на Сашка: — Іди звідси, поки не битий! (Спиридон Добровольський, Олов’яні солдатики, 1961, 31).
ЗАДЬОРА
Тлумачення слова