ЗАДЕРИ́КУВАТО. Присл. до задерикуватий. Сидів у ньому неспокійний і таки розбишакуватий бісик, що вигадував усякі штуки й задерикувато підштовхував Сашка: «Ану, хлопче, утнемо!» (Семен Журахович, Даша, 1964, 36); Трохи кирпатий ніс [дівчини] дивився весело, задерикувато і створював дивний контраст з тихими, засмученими очима (Олесь Донченко, II, 1956, 96).
ЗАДЕРИКУВАТО
Тлумачення слова