ЗАДЕРЕВІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до задеревіти. Оля дивилась на сестру з розкритими устами, задеревіла з великого здивування, а може зо страху (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 25);
// у знач. прикм. Пан Зефірин від брами бачив сю скажену гонитву, але серце його було задеревіле (Іван Франко, II, 1950, 385); Івоніка глядів на оповідача витріщеним, задеревілим поглядом (Ольга Кобилянська, II, 1956, 206); Задеревілі ноги.
ЗАДЕРЕВІЛИЙ
Тлумачення слова