ЗАДЕРЕНЧА́ТИ, чу, чиш, док. Почати деренчати. Овечата, зачувши голоси своїх пастушків, задеренчали; руденьке телятко бекнуло (Панас Мирний, IV, 1955, 10); Десь поблизу наче оглушливо стрельнула гармата. Пронизливо задеренчали у вікнах шибки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 371); Ще не встали вони із-за столу, як задеренчав у повітрі пропелер над самою хатою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 69);
// безос. У жовтій дерев’яній коробці на стіні задеренчало — голову сільради викликав райвиконком (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 173).
ЗАДЕРЕНЧАТИ
Тлумачення слова