ЗАДАРЕМНО, розм. Присл. до задаремний. Виявилось, поспішав [Микола] задаремно: кімната була замкнена (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 18); — Болить? — спитав Черниш. — Ні, не болить, — відповів поранений. — Тільки крові шкода. Бач, скільки задаремно дзюрчить (Олесь Гончар, III, 1959, 43);
// у знач. присудк. сл. — А щоб ні одного поганого чоловіка не було — то дурниця і бажати цього задаремно, бо, як то кажуть, нема лісу без вовка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462).
ЗАДАРЕМНО
Тлумачення слова