ЗАЦЬКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зацькувати. І враз згадалось [Лазарю], як ще малим хлопцем повісив кота. Нещасного, з обдертим хвостом і вухами, зацькованого псами кота… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 192); Доля Тесленка відбиває типову долю мільйонів селянських бідарів, знесилених експлуатацією, зацькованих поміщицьким урядом (Радянська Україна, 28.VI 1951, 2).
2. у знач. прикм. Який виражає стан переслідуваного. Відповзав він [отаман].., зім’ятий, закривавлений, ще мовби не вірячи, що його пустили живим, озираючись на своїх переслідувачів зацькованим, здичавіло-винуватим поглядом (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 60).