ЗАЦІЛІТИ, ію, ієш, док. Зберегтися цілим, непошкодженим; не зникнути, не зруйнуватися. [Співець:] Зібрав я все, що тільки заціліло, зложив і склеїв, — арфа невеличка, та в ній нема і скіпки несвятої (Леся Українка, II, 1951, 154);
// Залишитися живим, не загинути. — Шкода Наді, дядьку Миша. — Стривай, ще не з’ясували, хто зацілів. Може, вона ще жива (Юрій Яновський, I, 1954, 155); Ось дуб. Хтозна, скільки йому років? І хтозна, яким чудом він зацілів? (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 7).
ЗАЦІЛІТИ
Тлумачення слова