ЗАЧИТАНИЙ

ЗАЧИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачитати 1—3. Після того, як був зачитаний наказ Кутузова, Вільсон відвідав фельдмаршала і похвалив високий стиль і глибокий вміст звернення до війська (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 386); А удома, в столі, був Шевченків «Кобзар», Весь зачитаний, давній, зжовтілий, І світили слова в нім, як дивний янтар, Западали у серце і гріли (Любов Забашта, Вибр., 1958, 185);
//  зачитано, безос. присудк. сл. — Ну, товаришу Донченко, — кажу я, беручи рецензію, — зараз вам буде зачитано вирок (Олесь Донченко, VI, 1957, 614).