ЗАЧУДОВАННЯ

ЗАЧУДО́ВАННЯ, рідше ЗАЧУДУВА́ННЯ, я, сер., розм. Стан за значенням зачудуватися. Він показав на машинку. То був годинник, чи нюрепберзьке яйце. Так назвали його, бо був схожий до яйця. Всі судді і хто лиш був у залі з зачудованням дивились на годинник (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 10); Вигук зачудовання вихопився з юрби: модель перелетіла через верхівку дерева й поволі, плавно почала спувкатися… (Олесь Донченко, I, 1956, 72); Дівчинка вже цілком кам’яніла в здивуванні та зачудованні (Юрій Яновський, IV, 1959, 87); Ніхто не в силі описати його зачудування, коли побачив скарбницю зовсім порожньою (Іван Франко, VIII, 1952, 320).