ЗАЧМОКАТИ

ЗАЧМОКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати чмокати, робити характерні звуки, втягуючи губи (про людину, тварину). [Самрось:] А вгадай, на чім кум горілку настоює? Не вгадаєш! ..Там така смашна [смачна], що й мертвий зачмокав би губами!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 27); Галочка смачно зачмокала губками, потім глибоко, уривчасто, мовби після великої втоми, зітхнула (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 213);  * Образно. Знову вперто задудонів шаксимь, і кулі зачмокали по мокрому ґрунті (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 544).