ЗАЧМЕ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачмелити.
2. у знач. прикм. Сп’янілий; очманілий. На другий день, коли він пішов по службі, а вона зосталася сама у хаті, їй пригадалося вчорашнє, і нестямно важкі думи облягли її зачмелену голову (Панас Мирний, III, 1954, 381); Я тебе бачив, гуцуле. Бачив серед скаженої ріки на тяжкій.. роботі, бачив у свято зачмеленого, отруєного (Гнат Хоткевич, II, 1966, 376).