ЗА́ЧІС, чосу, чол. Зачесане в одному напрямку волосся. Носили [скіфи] довге волосся, що спадало на плечі, інколи з особливим зачосом над лобом (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 142);
// Те саме, що зачіска. [Мефістофель:] Вам змалку любі кучері хвилясті Та комірці мережано-зірчасті, І зроду не носили ви коси — Вам шведський зачіс додає краси (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 271).
ЗАЧІС
Тлумачення слова