ЗАЧІ́ПЛИВИЙ, а, е. Який зачіпає, задирає; задерикуватий. Той голосний, зачіпливий настрій, який перед хвилею виявляв себе такими криками, тепер пройшов (Іван Франко, VI, 1951, 334);
// Який ображає. В його круглому оці — друге візник зажмурив — в голосі, в кутиках уст — було зачіпливе щось, образливе (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 377).
ЗАЧІПЛИВИЙ
Тлумачення слова