ЗАЧА́ВКАТИ, аю, аєш, док., чим і без додатка, розм.
1. Почати чавкати (по болоті тощо і про болото і т. ін.). Натовп колихнувся, густо зачавкав ногами на багнистому вигоні і, розгойдавшись, сипнув до лісу, урозтіч (Григорій Епік, Тв., 1958, 449).
2. Почати утворювати характерні неприємні звуки під час їди.