ЗАЧАСТИТИ, ащу, астиш, док.
1. Почати часто ходити куди-небудь. Та й зачастив же [Семен Іванович]! Що в бога день, покінча своє діло, справить що треба та, не оглядаючись, — на Ганчарівку (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 327); Марія зачастила ходити до Дмитра на спільну конюшню і допомагала поратися біля коней (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 297).
2. Стати частішим. Зачастили раптом зливи, — Попливло з луки сінце… (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 18).
3. Почати швидше рухатися. — Грай, баяне! — В колі дрібно зачастили чобітки (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 362);
// Почати говорити або вимовляти що-небудь часто і швидко. То Михайло скрикне: «рій!», — а Мелася за ним, як у дзвоники перебивав: «рій-рій! рій-рій!», то знов Мелася зачастить: «летить-летить, летить-летить!», а Михайло біжить вивіряти, чи правда (Марко Вовчок, I, 1955, 339).