ЗАЧАХНУТИ 1, ну, неш; мин. ч. зачах, ла, ло; док.
1. Стати чахлим, зав’янути (про рослини). Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 57);
// Втратити здоров’я, силу; захиріти (про людину). Часто гримав на неї батько і ласкою уговорював, щоб не журилася, щоб у тугу не вдавалася, що туга з’їсть її здоров’я, зачахне, занедужа (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 79); За одну лише осінь зачахла, осунулася мати та й несподівано померла (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 363).
2. перен. Не розвиваючись, занепасти, загинути. Мистецтво такого актора, що плентається в хвості подій і життя, неминуче оскудіє й зачахне, а сам він незабаром вийде в тираж (Амвросій Бучма, З глибин душі, 1959, 35); Скільки народних талантів зачахло в недолі, загинуло при корені (Костянтин Гордієнко, Цвіти.., 1951, 3).
ЗАЧАХНУТИ 2, не, док., розм. Стати холодним; захолонути. Уже й борщ зачах, поки ти хліба приніс (Словник Грінченка).