ЗАЦАРЮВАТИ, юю, юєш, док.
1. Почати царювати.
2. перен. Поширившись, почати переважати десь; запанувати. І в тиші, що внов зацарювала над майданом, всі почули, як щось і справді шкрябає й скавчить, мов цуценя (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 216); Тиша, яка зацарювала на кордонах, не мусила запаморочити голови у Варшаві. І.. він [канцлер] все учинив для того, щоб сенатори та воєводи цієї зими сиділи по своїх місцях (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 104).