ЗАБУРМОТА́ТИ, очу, очеш і ЗАБУРМОТІ́ТИ, очу, отиш, док., перех. і неперех. Тихо і невиразно заговорити. Сидить біля мене дід Лук’ян.. То охне, то ліктем мене штовхне. То забурмотить щось сердите (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 343); Поранений ще раз блимнув затуманеними очима, ворухнувся й щось забурмотів (Іван Ле, Право.., 1957, 173); * Образно. От наче й замовкне [ялиця] вже, насупиться — спокій, уже, здається. Але нагадає собі знов — і знов забурмоче, заскрипить, захитає битою громами головою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 308).
ЗАБУРМОТАТИ
Тлумачення слова