ЗАБУ́ХАТИ, аю, аєш, док. Почати бухати (у 1–3 знач.). Заскрипіли ворота, загавкали собаки, забухали об груддя чоботи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 361); В мене забухало від радості серце (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 241); Хтось, невідомий, підпалив його [панський двір], і він забухав полум’ям (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 41).
ЗАБУХАТИ
Тлумачення слова