ЗАБУЯ́ТИ, яє, док. Почати буяти. Піднялася ярина. Вилізла з землі картопля. Зазеленіло все. Забуяло (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 19); Після дощу стало тихо, а потім забуяло життя — свистять, цвірінькають, стрибаючи по деревах, птахи, літають метелики, повзають комахи (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 426); Притух [вогонь] у тому місці, де пролилось вино, й забуяв з новою силою (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 23).
ЗАБУЯТИ
Тлумачення слова