ЗАБУДО́ВНИК, а, чол. Той, хто будує що-небудь для себе. [Соняшник:] Ану, скажи.., Фіногене, — чому в цементі піску багато, чому дачні забудовники до тебе вчащають? (Любомир Дмитерко, Дівоча доля, 1960, 32); Відкрилася в Держбанку позика для індивідуальних забудовників. Взяв і я собі таку позику — заходився ставити невеличкий дім (Віталій Логвиненко, Давні рапи, 1961, 103).
ЗАБУДОВНИК
Тлумачення слова