ЗАБРУКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забрукувати. Галасливим кигиканням ненаїдливих чайок, цокотом кінських копит на погано забрукованих вулицях і голосами перекупок розпочинає вона [Одеса] свій звичайний трудовий день (Микола Олійник, Леся, 1960, 120); Я дивлюсь униз, на забруковане подвір’я (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 26).
ЗАБРУКОВАНИЙ
Тлумачення слова