ЗАБРЬО́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до забрьохати. На порозі несподівано виріс блідий, весь забрьоханий сиваською багнюкою боець-телефоніст (Олесь Гончар, II, 1959, 426); Промоклий до нитки, з забрьоханими чобітьми, втомлений і змарнілий, він переступив поріг рідної хати (Петро Колесник, Терен.., 1959, 30);
// у знач. прикм. Який забрьохався. З-за тину вибігло забрьохане цуценя (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 540).
ЗАБРЬОХАНИЙ
Тлумачення слова