ЗАБРЕ́ЗКНУТИ, ну, неш; мин. ч. забрезк, ла, ло; док.
1. Стати брезклим. Ярошенко йшов нерівним кроком, зрідка похитуючись. Обличчя його забрезкло (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 362).
2. розм., рідко. Стати водянистим; покритися слизом. Буряк який, та й той у льоху забрезкне (Словник Грінченка).