ЗАБОРО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заборонити1 1. Чи знаєте, що «Зоря» і «Дзвінок» вже заборонені у Росії? (Леся Українка, V, 1956, 141); На бляшаній дощечці ледь виднівся вицвілий напис: «Стороннім вхід заборонений» (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 24);
// у знач. прикм. Одначе всі вони кинулись до заборонених творів; і дехто почав їх голосно читать (Нечуй-Левицький, I, 1956, 455);
// у знач. ім. заборонене, ного, сер. Те, що підлягає забороні. Погляд [у юнака] насмішкуватий і впертий, руки.. люблять доторкнутись до забороненого й відчути приємність там, де страшно (Юрій Яновський, II, 1958, 32);
// заборонено, безос. присудк. сл. Моргунов розташував свою роту на відпочинок, вислав бокові дозори. Людям заборонено курити і розмовляти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 492).
ЗАБОРОНЕНИЙ
Тлумачення слова