ЗАБОРГУВАТИ, ую, уєш, док.
1. перех. Узяти в борг у кого-небудь. — Насіння на посів хочу заборгувати у вас, пане Гавриле (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 19).
2. перех. і без додатка. Опинитися в боргу перед кимось, стати зобов’язаним кому-небудь у чомусь. — Спасибі, Платоне Павловичу, велике спасибі за допомогу. Тепер я перед вами двічі заборгував (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 45); Марко Артьомов сів писати листа дружині Уляні, бо вже багато заборгував їй листів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 213).