ЗАБІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забілити. Усі хлопці.. попирскали до лавок, тільки Гриць остався зі сльозами в очах і з губами, забіленими крейдою (Іван Франко, II, 1950, 57); Борщ був ситний, заправлений салом, забілений сметаною (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 285).
ЗАБІЛЕНИЙ
Тлумачення слова