ЗАБАРНО

ЗАБА́РНО. Присл. до забарний 2. Ніби й поспішає жінка, а справа посувається забарно (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 266);
//  у знач. присудк. сл. — Може, у вас список книжок є? Бо кожну книжку виймати з шафи та розглядати — що воно та до чого, — дуже забарно (Панас Мирний, IV, 1955, 371).