ЗААРКАНЮВАТИ

ЗААРКАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗААРКАНИТИ, ню, ниш, док., перех. Ловити арканом; накидати аркан на шию. Решта п’ять [коней] були такі дикі й злі, що до них ніхто не наважувався підступити. Довелося здалека їх заарканювати (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 320); Той, що заліг у траві, підвівсь та дивиться, як вони [татари] заарканюють Панька (Україна сміється, I, 1960, 80); — Після того, як кинув [учитель] гранату, напівживого бандити заарканили, через усе село за конем волочили… (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 255);  * Образно. Сліпа, нездоланна любов заарканила дівчину, як сарну, за шию і вела своєю, відомою лиш їй одній тропою (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 307).