ЗААРЕШТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заарештувати. Нікому не дивно було почути, як у холодній верещать заарештовані баби (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 377); У шістнадцятому році під час забастовки був заарештований [Артем] (Андрій Головко, II, 1957, 438);
// у знач. ім. заарештований, ного, чол.; заарештована, ної, жін. Той (та), хто перебуває під арештом. Гордія Байду разом з партією заарештованих привезли до Катеринослава вночі (Петро Панч, I, 1956, 416);
// заарештовано, безос. присудк. сл. За доносом провокатора Петрова всіх кирило-мефодіївців, і Шевченка зокрема, було заарештовано (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 37).
ЗААРЕШТОВАНИЙ
Тлумачення слова