З’Я́ВИЩЕ, а, сер.
1. розм. Поява, з’явлення кого-, чого-небудь. Притаїлось все, пополохалось Перед з’явищем тучі грізної: Вітерець ущух, — ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 60).
2. заст. Те саме, що явище. Вдарив страшний грім.. Наставало одно з тих з’явищ натури, перед котрими в Індії леви та тигри стають смирніші од ягнят (Нечуй-Левицький, II, 1956, 390); Я зміркував, що погляди отця з-під Бродів не дивоглядний унікум, а певне доволі розповсюджене з’явище, яке мене зацікавило (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274).