ЮРИСДИ́КЦІЯ, ї, жін.
1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання.
2. Сфера, на яку поширюється таке право. Безпосередній юрисдикції київського князя підлягали князівські дружинники, челядь, залежне селянство, вища адміністрація (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 485).