ЮРТУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм.
1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів. — Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Панас Мирний, II, 1954, 204);
// Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися. — Годі вже тобі юртуватися. Яєшня прохолоне, — казав Василь, беручись за пляшку з горілкою (Панас Мирний, IV, 1955, 130).
2. Те саме, що юрбитися. По троє, по четверо юртувалися [жінки] докупи, зігрівали одна одну диханням (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 130); Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 170); * Образно. На обрії юрту валися чорно-сиві хмари (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 18).