Ю́ПКА, и, жін.
1. Верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки (перев. з рукавами). [Настуся:] Якби пустили на музики, То я б кісники заплела, Наділа б жовті черевики, Червону б юпку одягла (Тарас Шевченко, II, 1963, 189); Посеред хати Зінька, як привид, — в розстебненій юпці, простоволоса: хустку велику десь загубила (Андрій Головко, II, 1957, 176).
2. заст. Чоловічий короткополий каптан з домашнього тонкого сукна, пошитий у талію, із складками і стоячим коміром. Жупан на ньому синій і китаєва юпка (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 28); Поли з рудої юпки, мов крила, мають за ним від прудкого бігу, а він усе біжить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135).