ЮПЧИ́НА, и, жін., розм., заст. Те саме, що юпка. Між родичами молодого сиділа стара бабусечка у темній хустці, у темній юпчині (Марко Вовчок, I, 1955, 193); Вона швидко накинула на себе юпчину та й побігла.. до баби Мокрини (Борис Грінченко, II, 1963, 373); — Дощ який ллє, а Сидір десь у лісі, — зітхнула Мотря.. — Оце в мене й душі немає: як він там на дощі у самій юпчині? (Любов Яновська, I, 1959, 366).
ЮПЧИНА
Тлумачення слова