ЮНИЙ

Ю́НИЙ, а, е. Молодий, дуже молодий. Настя сиди та ший. А воно таке молоде, юна ще така, а в неї ще серце од кожного слова кипить, в неї ще думки рояться веселі дівочі (Марко Вовчок, I, 1955, 263); З грюкотом влетів юний моряк-фронтовик, обідраний, у поросі, з шпорами (Олександр Корнійчук, I, 1955, 29);
//  Який буває у молодих. Він був обвітрений і загорілий, наче цілі дні проводив на полях, підставляючи своє юне обличчя сонцю та вітрам (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 76); — Щонайкращі вбрання й запашні квіти ввижалися юним очам (Олександр Довженко, I, 1958, 335); Вона готувалась до цієї роботи з усім завзяттям і трепетом юного серця (Олесь Донченко, V, 1957, 334);
//  Власт. юності (у 1, 3 знач.), юнацтву (у 2 знач.). Вона побачила, що в неї гарна ніжна шия й плечі, що в її великих темних очах спалахують іскорки нерозтраченої ніжності й юного натхнення (Олександр Довженко, I, 1958, 329); О мрії юні, нездійснимі! (Володимир Сосюра, I, 1957, 432);
//  Малолітній (про дітей, підлітків — учасників яких-небудь наукових гуртків, аматорів якогось виду мистецтва і т. ін.). Валентин, справді, вважався одним з найкращих юних винахідників по школі і в міському Палаці піонерів (Олесь Гончар, IV, 1960, 78); Дитяча самодіяльність набирає дедалі різноманітніших форм — збільшується кількість хорових, драматичних, літературних гуртків, гуртків юних натуралістів, юних техніків (Історія української літератури, II, 1956, 220); Я вже політрук роти, — он воно куди сягнув актор театру юного глядача! (Юрій Яновський, I, 1954, 60);
//  Який недавно з’явився, почав існувати, рос ги (про рослини). Весна слала тепло, свіжий аромат відживної юної зелені сповняв повітря (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 361); Тріщать гілки, хитаються На юному дубку (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 206);
//  перен. Який недавно почався, виник, щойно почав свою діяльність і т. ін. Цвітуть, хитаються сади, В садах і музика, і співи,.. Епохи юної сліди На кожнім кроці (Володимир Сосюра, I, 1957, 468); На шлях широкий вийшла юна праця І піснею простори веселить (Максим Рильський, III, 1961, 108);
//  у знач. ім. юні, юних, мн. (одн. юний, юного, чол.; юна, юної, жін.; юне, юного, сер.). Молоді люди. Стомилися хлопці, присіли спочити, Промокли усі до кісток. І юний промовив: — Як хочеться жити! — А старший зітхнув і замовк (Платон Воронько. Тепло.., 1959, 160).
 Юний піонер — те саме, що піонер 3. Знайте всі: я — юний піонер! Скрізь зразковим буду: вдома, в школі… (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 77); Юні дні (роки) — дні, роки юності. Не забудь, не забудь Юних днів, днів весни (Іван Франко, X, 1954, 13).