Ю́НІСТЬ, юності, жін.
1. Період життя людини до зрілості, коли відбувається нагромадження й розвиток життєвих сил організму; молодість. Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (Михайло Стельмах, I, 1962, 157); З батьківською ніжністю дивився капітан Дорошенко на хлопця.. У ньому, притихлому й трохи соромливому, впізнає капітан свою давню юність (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 339); * У порівняннях. Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов, Життя його згадай, як юність, неповторне (Максим Рильський, II, 1960, 301);
// перен. Рання пора, новизна чого-небудь. До Маріуполя я потрапив випадково, шукаючи притулок, де б у затишку закінчити роботу над новою книгою. То було давно — на світанку літературної юності (Юрій Смолич, VI, 1959, 11).
В юності — в молоді роки. Несміливий хлопчисько, який соромився навіть свого надмірного росту і тому в юності трохи сутулився, перетворився у гладкого рожевощокого мужчину з статечним голосом і поважною ходою (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 122).
2. Властивість за значенням юний. Вона вродлива. Її воскове прозоро-рожеве обличчя пашить юністю (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 206); В серцях палає юності вогонь (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 78).
3. збірн. Те саме, що юнацтво 2.