ЮНА́К, а, чол. Чоловік, який ще не досяг зрілості; молодий чоловік. Ледве-ледве пізнає Хо в ньому того юнака, з повним рум’яним обличчям, що рвався до слова пам’ятного вечора (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 175); Вже під селом, там, де кінчався лан кукурудзи, наздогнав мене юнак років біля двадцяти, привітався зі мною (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 45);
// Про дорослого або літнього чоловіка, сповненого життєвих сил, молодого завзяття. Раду радили чубаті З неущербними шаблями, Вкриті палом перемоги, Сивоусі юнаки (Максим Рильський, II, 1960, 241).
ЮНАК
Тлумачення слова