Ю́КА, и, жін.
1. Південна вічнозелена деревна рослина родини лілійних з довгим колючим листям і жовтувато-білими квітками; вирощується як декоративна. — Стережіться, докторе, оцієї юки! У неї кожний лист кінчається такою гострою голочкою, що тільки торкнись — кров потече! (Наука і життя, 5, 1966, 26).
2. Волокна цієї рослини, з яких виготовляють канати, рогожі і т. ін.