ЯЗИЧИ́ЩЕ, а, чол. Збільш. до язик 1, 2, 6. — Кривди вона вам не зробила ніколи, тілько що тим язичищем молола (Іван Франко, IV, 1950, 410); — В неї тоді тільки одростає язичище, коли треба мене кобенити (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 345).
ЯЗИЧИЩЕ
Тлумачення слова