ЯТІРЕЦЬ

ЯТІРЕ́ЦЬ, ЯТЕРЕ́ЦЬ, ятірця, чол. Зменш.-пестл. до ятір. Кожен вечір на лимані ставив [дід] ятірці, ранком трусив рибу і тут же її продавав грабарям (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 26); На землі валялись безладно розкидані ятірці, з якими він з братами кожного літа рибалив (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 59);  * Образно. [Прочанин:] Здавався ж він на гроші не жадібним, все тільки й говорив про царство боже… [Юда:] Отож! отож! Се й був той ятірець, куди він людські душі, наче рибу, ловив… (Леся Українка, III, 1952, 132).