ЯСОКІ́Р, кора, чол., діал. Осокір. Межи білих хаток цвіте й вишня рясна, й тонковерха тополя пахучим листом шелестить..; гіллястий ясокір буяє (Марко Вовчок, I, 1955, 180); * У порівняннях. З виду був він ще доволі молодий: високий, рівний, як ясокір, з чорними довгими кучерями (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 220).
ЯСОКІР
Тлумачення слова