ЯСНОВЕЛЬМОЖНИЙ

ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНИЙ, а, е, іст. Почесно-шанобливе найменування польських панів і українських гетьманів. Не встигла Гризельда ступити кілька ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич і крикнув: — Ясновельможна княгине! Прибув ясновельможний князь з купкою своїх жовнірів і вже в’їжджає в браму (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 189); [Хмельницький:] Не поспішайте, ясновельможні посли Речі Посполитої. Послів руських я, моя старшина і козаки Січі Запорізької будемо слухати спочатку (Олександр Корнійчук, I, 1955, 273);
//  у знач. ім. ясновельможний, ного, чол. Польський пан чи український гетьман. В залі наступила перерва, і потік гостей, що випливав звідти до буфету й до сусідніх кімнат, перервав розмову двох ясновельможних (Іван Франко, VI, 1951, 233); Цей ясновельможний силою перетворив турбаївських козаків на своїх підданих (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 192).