ЯСНОЛИЦИЙ

ЯСНОЛИ́ЦИЙ, я, є. Який має світлий колір обличчя:
//  перен., поет. Сповнений щастя, який виявляє радість. Шумить Дніпро, йдуть люди яснолиці, вітає день їх пісня голосна (Володимир Сосюра, Поезії, 1950, 17); З репродуктора урочисто лунали марші, і всі люди зараз були яснолиці, усміхнені од звістки, принесеної з Москви радіохвилями (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 99);  * Образно. Хотів він скрізь побути, Курантів дзвін почути, Побачить яснолицю Москву — свою столицю (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 99); Ясноока, Яснолиця, З чистим сяйвом на чолі Заквітчалася столиця Української землі (Радянська Україна, 7.XI 1948, 4).