ЯСНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок.
1. Ставати, робитися яснішим; світлішати. Небо все яснішало та заливалось світом (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 113); Рання волинська осінь особливо принадна.. В таку пору в озерах яснішають води, наливаються соком антонівки, тужавіє на городах капуста (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 3);
// Ставати виразнішим, виднішим. Випливали з голубої далини і все яснішали три гори, від вершин аж до Дніпра й Почайни вкриті лісами (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 63).
2. перен. Набирати веселішого, радіснішого, привітнішого виразу (перев. про обличчя, очі). Велике різко окреслене обличчя і ліниві, довгі, лагідні очі оживали, яснішали (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 305);
// безос. На серці у Бачури яснішало, настрій кращав з кожною хвилиною (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 157).
3. перен. Ставати яснішим, логічнішим, чіткішим. В темряві вони ширяться, яснішають; давнє устає перед очима, мов воно тільки що діялося (Панас Мирний, III, 1954, 19).